Словник української мови у 20 томах

розголосити

РОЗГОЛОСИ́ТИ див. розголо́шувати.

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. розголосити — (широко повідомити дещо) рознести, розм. розплескати, роздзвонити.  Словник синонімів Полюги
  2. розголосити — розголоси́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  3. розголосити — [розголоситие] -лоушу, -осиеш; нак. -си, -лоус'іт'  Орфоепічний словник української мови
  4. розголосити — див. розголошувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розголосити — ВИДАВА́ТИ (робити відомим що-небудь таємне, приховане; робити на когось донесення й т. ін.), ВИКА́ЗУВАТИ, ВИКРИВА́ТИ, РОЗКРИВА́ТИ, ЗРА́ДЖУВАТИ, ТОПИ́ТИ розм., РОЗГОЛО́ШУВАТИ (перев. про таємницю). — Док.  Словник синонімів української мови
  6. розголосити — Розголоси́ти, -лошу́, -ло́сиш, -ло́сять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. розголосити — РОЗГОЛОСИ́ТИ див. розголо́шувати.  Словник української мови в 11 томах
  8. розголосити — Розголоси́ти см. розголошати.  Словник української мови Грінченка