розголос

РО́ЗГОЛОС, у, ч.

1. Розголошення, обнародування чого-небудь.

– Вибачайте, що я так повівся, знаєте, що нелегко мені. Але то я так, то я покривив душею, боявся розголосу (М. Чабанівський);

// Поширеність, популярність чого-небудь.

– О, дитя моє, .. жадоба розголосу й скороминущої слави грішного світу цього керувала вами. Проповідницька діяльність! Подорожі у невідомі далекі краї! Ось що манило вас! (Ірина Вільде);

У хорошої пісні – широкий розголос, дужі крила (з газ.).

2. Чутка, поговір.

Вона вже мусить сама викрити своє ймення і розголос про се доходить до властей (Леся Українка);

Далеко в районі уже пішов розголос, що в фільварку .. зачали гуртувати артіль (С. Чорнобривець).

3. перен., рідко. Шум, гамір.

Ярмарок аж кипів.., стук, гук, розголос... (Марко Вовчок).

Значення в інших словниках

1. розголос — ро́зголос іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. розголос — Розголошення, (у пресі) оприлюднення; (широкий) жм. шелест; (- що) чутка, поговір; п! СЛАВА.  Словник синонімів Караванського
3. розголос — [розголос] -су, м. (на) -с'і, мн. -сие, -с'іў  Орфоепічний словник української мови
4. розголос — -у, ч. 1》 Розголошення, обнародування чого-небудь. || Поширеність, популярність чого-небудь. Набирати широкого розголосу. Не робити розголосу — приховувати, тримати в таємниці що-небудь. Піддавати розголосу — розголошувати що-небудь. 2》 Чутка, поговір. 3》 перен., рідко. Шум, гамір.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. розголос — ГО́МІН (звучання голосів, розмови), ГО́ВІР, ГОВІ́РКА, ГА́МІР, РО́ЗГОЛОС, ГОМІ́НКА діал.; ГЕ́ЛГАННЯ (нерозбірливе або незрозуміле). В кімнаті — як в улику: гучний гомін молодих голосів бринить усіма тонами радості й смутку (М.  Словник синонімів української мови
6. розголос — Ро́зголос, -су, -сові; -лоси, -сів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. розголос — РО́ЗГОЛОС, у, ч. 1. Розголошення, обнародування чого-небудь. Про бойню на Тверській дозволено було, очевидно, писати в петербурзьких газетах.  Словник української мови в 11 томах
8. розголос — Розголос, -су м. Молва, слухъ.  Словник української мови Грінченка