розголос —
-у, ч. 1》 Розголошення, обнародування чого-небудь. || Поширеність, популярність чого-небудь. Набирати широкого розголосу. Не робити розголосу — приховувати, тримати в таємниці що-небудь. Піддавати розголосу — розголошувати що-небудь. 2》 Чутка, поговір. 3》 перен., рідко. Шум, гамір.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розголос —
РО́ЗГОЛОС, у, ч. 1. Розголошення, обнародування чого-небудь. – Вибачайте, що я так повівся, знаєте, що нелегко мені. Але то я так, то я покривив душею, боявся розголосу (М. Чабанівський); // Поширеність, популярність чого-небудь. – О, дитя моє, ..
Словник української мови у 20 томах
розголос —
ГО́МІН (звучання голосів, розмови), ГО́ВІР, ГОВІ́РКА, ГА́МІР, РО́ЗГОЛОС, ГОМІ́НКА діал.; ГЕ́ЛГАННЯ (нерозбірливе або незрозуміле). В кімнаті — як в улику: гучний гомін молодих голосів бринить усіма тонами радості й смутку (М.
Словник синонімів української мови
розголос —
РО́ЗГОЛОС, у, ч. 1. Розголошення, обнародування чого-небудь. Про бойню на Тверській дозволено було, очевидно, писати в петербурзьких газетах.
Словник української мови в 11 томах
розголос —
Розголос, -су м. Молва, слухъ.
Словник української мови Грінченка