розгризати

РОЗГРИЗА́ТИ, а́ю, а́єш; недок., РОЗГРИ́ЗТИ, зу́, зе́ш, док., що.

Гризучи, розкушувати, розтирати зубами що-небудь тверде, міцне.

Під лавою шкряботить, розгризаючи погублені кимось насінини, миша (Ю. Мушкетик);

– Галько, спали їх, ножами зріж! Зріж на мені пута, – вив Карпо, всмоктуючи тілом вірьовки, розгризаючи їх зубами (Григорій Тютюнник);

Одна з мавп схопила горіх обома лапами й спритно розгризла, вибираючи зерно... (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. розгризати — розгриза́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розгризати — -аю, -аєш, недок., розгризти, -зу, -зеш, док., перех. Гризучи, розкушувати, розтирати зубами що-небудь тверде, міцне.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розгризати — ГРИ́ЗТИ (зубами роздрібнювати щось тверде), РОЗГРИЗА́ТИ (розкушуючи); ОБГРИЗА́ТИ (з кінців, з усіх боків); ТОЧИ́ТИ, ТРУБИ́ТИ (про гризунів); ТЛИ́ТИ (про комах). — Док.: погри́зти, розгри́зти, обгри́зти, наточи́ти. Марусякові ніби захотілося їсти.  Словник синонімів української мови
4. розгризати — РОЗГРИЗА́ТИ, а́ю, а́єш; недок., РОЗГРИ́ЗТИ, зу́, зе́ш, док., перех. Гризучи, розкушувати, розтирати зубами що-небудь тверде, міцне. Під лавою шкряботить, розгризаючи погублені кимось насінини, миша (Мушк., Серце..  Словник української мови в 11 томах