розгризати
РОЗГРИЗА́ТИ, а́ю, а́єш; недок., РОЗГРИ́ЗТИ, зу́, зе́ш, док., перех. Гризучи, розкушувати, розтирати зубами що-небудь тверде, міцне.
Під лавою шкряботить, розгризаючи погублені кимось насінини, миша (Мушк., Серце.., 1962, 58);
— Галько, спали їх, ножами зріж! Зріж на мені пута, — вив Карпо, всмоктуючи тілом вірьовки, розгризаючи їх зубами (Тют., Вир, 1964, 386);
Одна з мавп схопила горіх обома лапами й спритно розгризла, вибираючи зерно… (Донч., Ю. Васюта, 1950, 150).
◊ Розгри́зти горі́х — вирішити, розплутати яку-небудь важку, заплутану справу.
Нехай вже раз той горіх розгризу (Номис, 1864, № 4937).
Словник української мови (СУМ-11)