розгрузлий
РОЗГРУ́ЗЛИЙ, а, е, рідко.
Дієпр. акт. до розгру́знути.
Розгрузлі від дощів дороги;
// у знач. прикм.
Маленьке, сіре, заплакане віконце. Крізь його видко обом – і Андрієві і Маланці, як брудною, розгрузлою дорогою йдуть заробітчани (М. Коцюбинський);
Біг [вітер], поспішав розгрузлими городами, наштрикнувся на гострого сучка. І тепер шаленіє, квилить, плаче між дерев (Ю. Мушкетик);
Легенький сніжок притрушував розчовгане і розгрузле подвір'я (Б. Харчук).
Словник української мови (СУМ-20)