розгрузлий
РОЗГРУ́ЗЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до розгру́знути;
// У знач. прикм.
Маленьке, сіре, заплакане віконце. Крізь його видко обом — і Андрієві і Маланці, як брудною, розгрузлою дорогою йдуть заробітчани (Коцюб., II, 1955, 32);
Біг [вітер], поспішав розгрузлими городами, наштрикнувся на гострого сучка. І тепер шаленіє, квилить, плаче між дерев (Мушк., Серце.., 1962, 190).
Словник української мови (СУМ-11)