розгублення

РОЗГУ́БЛЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. розгуби́ти.

2. Те саме, що розгу́бленість.

У місті було тривожно, відчувалася дезорієнтація і розгублення властей (П. Козланюк);

Лікар, здавалося, забув хто сидів перед ним, забув про своє недавнє розгублення (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. розгублення — розгу́блення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. розгублення — -я, с. Те саме, що розгубленість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розгублення — РОЗГУ́БЛЕННЯ, я, с. Те саме, що розгу́бленість. У місті було тривожно, відчувалася дезорієнтація і розгублення властей (Козл., Сонце.., 1957, 92); Лікар, здавалося, забув хто сидів перед ним, забув про своє недавнє розгублення (Збан., Сеспель, 1961, 37).  Словник української мови в 11 томах