1. Словник української мови у 20 томах

розгублення

РОЗГУ́БЛЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. розгуби́ти.

2. Те саме, що розгу́бленість.

У місті було тривожно, відчувалася дезорієнтація і розгублення властей (П. Козланюк);

Лікар, здавалося, забув хто сидів перед ним, забув про своє недавнє розгублення (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розгублення — розгу́блення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. розгублення — -я, с. Те саме, що розгубленість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розгублення — РОЗГУ́БЛЕННЯ, я, с. Те саме, що розгу́бленість. У місті було тривожно, відчувалася дезорієнтація і розгублення властей (Козл., Сонце.., 1957, 92); Лікар, здавалося, забув хто сидів перед ним, забув про своє недавнє розгублення (Збан., Сеспель, 1961, 37). Словник української мови в 11 томах