розгуторитися
РОЗГУТО́РИТИСЯ, рюся, ришся, док., діал.
Розговоритися.
На другий рік, десь знов о такім часі [о такій годині], здибав я старого вугляра. Розгуторився з ним про його життя (І. Франко);
Між людьми рідко-рідко коли розгуториться, та й то ще не з усяким (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)