роздаватися
РОЗДАВА́ТИСЯ¹, ає́ться, недок.
Пас. до роздава́ти¹.
Імператори приходили й відходили, і після кожного з них зменшувалось багатство Великого палацу, золото й срібло його роздавалось, розкрадалось (С. Скляренко).
РОЗДАВА́ТИСЯ², ає́ться, недок., РОЗДА́ТИСЯ, а́сться, док.
1. Ставати ширшим; розширюватися.
Знов усі мовчки вони йшли. Усе ширш розлягалась та роздавалась лука перед ними (Марко Вовчок);
Постать Якова чорніла в кутку коло стіни.., – то гнівно насувалися його брови і грізно піднімалися вуси, то широко роздавався рот і усмішка покривала лице (Панас Мирний);
Роздалася Стрина, запінилася, захвилювалася, приймаючи козацьке привітання (Я. Качура);
// Ставати товщим, повнішим, збільшуватися в розмірі.
Ноги починають розбухати, пухнути, роздаватися (М. Стельмах);
Зло невдачі скривило личко малого: щоки почервоніли, ніс роздався (Панас Мирний);
// Збільшуватися в об'ємі.
Тільки що-небудь нагріється, то зразу робиться більшим, роздається (Сл. Б. Грінченка);
Обернись [хато] на хороми, вкрийся залізом, підрости, підведись над садами, роздайся вшир і вгору (О. Довженко).
2. Розступатися або розсуватися в різні боки, утворюючи посередині вільний простір.
Хвиля роздалася, Закипіла, застогнала – І обох покрила (Т. Шевченко);
Юрба роздалася в широке коло – навкруг танцюристів (Ю. Смолич).
(1) Роздава́тися / розда́тися в пле́ча́х – ставати широкоплечим.
За чотири роки, відколи Грицько Саранчук бачив його востаннє, дуже змінився Артем. Роздався в плечах, лицем змужнів (А. Головко).
РОЗДАВА́ТИСЯ³, ає́ться, недок., РОЗДА́ТИСЯ, а́сться, док., розм., рідко.
Лунати, розлягатися, чутися (про звук).
Сумно у хаті роздавалася .. пісня (Панас Мирний);
Голос духа чути скрізь: .. І де тільки він роздасться, Щезнуть сльози, сум, нещастя (І. Франко);
Нараз вона здригнулася і повернула раптово зблідле обличчя в бік Жолтанського, який сидів у другому кінці стола. З його уст роздалося ім'я Семенюка (Я. Галан);
Одного разу в степу роздався короткий, різкий свист (Григорій Тютюнник);
// безос.
– Пу-у-у-вичка! – роздалось по кімнаті. – Пу-у-вичка! (І. Микитенко).
Словник української мови (СУМ-20)