роздзвонюватися
РОЗДЗВО́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗДЗВОНИ́ТИСЯ, дзвоню́ся, дзво́нишся, док., розм.
1. тільки док. Часто або довго й настирливо дзвонити.
Грало троє музик, один на лютню, один на скрипку, а третій бив у бубонець, обличчя їхні були урочисті, і звуки весело роздзвонювалися навкруги (Валерій Шевчук);
Дзвонить [Романченко] довго. [Телеграфіст:] Чого ти роздзвонився, доволі! (О. Корнійчук).
2. тільки недок. Пас. до роздзво́нювати.
Словник української мови (СУМ-20)