роздзвонювати
РОЗДЗВО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗДЗВОНИ́ТИ, дзвоню́, дзво́ниш, док., що і без дод., розм.
Розголошувати, поширювати, розповсюджувати скрізь яку-небудь новину, чутку, плітку і т. ін.
Зоя роздзвонювала свою новину (В. Земляк);
[Микита:] І хто ж це роздзвонив про мою вигадку? Я ж і не показував нікому... (В. Самійленко);
Середиха по всій слобідці роздзвонила про незвичайне весілля (С. Черкасенко);
Сашко роздзвонив по всьому селу про найкращого в світі майстра – шевця Данила (М. Чабанівський).
Словник української мови (СУМ-20)