роздзвонювати

РОЗДЗВО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗДЗВОНИ́ТИ, дзвоню́, дзво́ниш, док., перех. і без додатка, розм. Розголошувати, поширювати, розповсюджувати скрізь яку-небудь новину, чутку, плітку і т. ін.

Зоя роздзвонювала свою новину (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 219);

[Микита:] І хто ж це роздзвонив про мою вигадку? Я ж і не показував нікому… (Сам., II, 1958, 183);

Сашко роздзвонив по всьому селу про найкращого в світі майстра — шевця Данила (Чаб., Катюша, 1960, 161).

Значення в інших словниках

1. роздзвонювати — роздзво́нювати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. роздзвонювати — -юю, -юєш, недок., роздзвонити, -дзвоню, -дзвониш, док., перех. і без додатка, розм. Розголошувати, поширювати скрізь яку-небудь новину, чутку, плітку і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. роздзвонювати — РОЗДЗВО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗДЗВОНИ́ТИ, дзвоню́, дзво́ниш, док., що і без дод., розм. Розголошувати, поширювати, розповсюджувати скрізь яку-небудь новину, чутку, плітку і т. ін. Зоя роздзвонювала свою новину (В.  Словник української мови у 20 томах
4. роздзвонювати — РОЗГОЛОСИ́ТИ (піддати розголосові, обнародувати щось), РОЗБО́ВКАТИ розм., РОЗЛЯ́ПАТИ розм., ВИ́ЛЯПАТИ розм., РОЗПЛЕСКА́ТИ розм., РОЗКЛЕПА́ТИ розм., РОЗТРІПА́ТИ розм., РОЗДЗВОНИ́ТИ розм., РОЗПАТЯ́КАТИ розм., РОЗМОЛО́ТИ розм., РОЗБАЗІ́КАТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. роздзвонювати — Роздзво́нювати, -во́нюю, -во́нюєш; роздзвони́ти; -воню́, -во́ниш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)