роздовбувати
РОЗДО́ВБУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗДОВБА́ТИ, а́ю, а́єш і рідше РОЗДОВБТИ́, бу́, бе́ш, док.
1. що. Довбаючи, робити заглиблення в чому-небудь, розкопувати щось.
Бурхливу, непокірну ріку .. заковували в перегати, роздовбували її дно (Яків Баш).
2. що, розм. Руйнувати, псувати (бомбами, снарядами і т. ін.).
– І добрий взяток [меду] берете? – Брали б добрий, коли б не війна. Немало нам вуликів бандити роздовбали (М. Стельмах);
// що, розм. Ушкоджувати тіло, робити рани.
Розривною кулею гади заокеанські плече роздовбали, а воно й загноїлося (Ю. Збанацький);
// що. Розколупуючи, змушувати кровоточити (рану, виразку і т. ін.).
Роздовбувати рану.
3. кого, що, розм. Довбаючи дзьобом, поїдати щось.
Восени і взимку дятел .. поїдає багато насіння хвойних дерев. Для цього він засовує шишку в щілинну або в розчахнуту гілку й роздовбує її (з навч. літ.);
По мені дзвонить не будуть... Роздовбають носом птахи (з народної пісні).
Словник української мови (СУМ-20)