роздовбувати
РОЗДО́ВБУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗДОВБА́ТИ, а́ю, а́єш і діал. РОЗДОВБТИ́, бу́, бе́ш, док., перех.
1. Довбаючи, робити заглиблення у чому-небудь, розкопувати щось.
Бурхливу, непокірну ріку.. заковували в перегати, роздовбували її дно (Баш, На землі.., 1957, 21).
2. розм. Руйнувати, псувати (бомбами, снарядами і т. ін.).
— І добрий взяток [меду] берете? — Брали б добрий, коли б не війна. Немало нам вуликів бандити роздовбали. (Стельмах, II, 1962, 79);
// розм. Ушкоджувати тіло, робити рани.
Розривною кулею гади заокеанські плече роздовбали, а воно й загноїлося (Збан., Сеспель, 1961, 33);
// Розколупуючи, змушувати кровоточити (рану, виразку і т. ін.).
Роздовбувати рану.
3. розм. Довбаючи дзьобом, поїдати, знищувати.
По мені дзвонить не будуть І ховать з попами, Роздовбають носом птахи (Пісні та романси.., II, 1956, 27).
Словник української мови (СУМ-11)