роздольний
РОЗДО́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який розкинувся, розмістився на великій площі; широкий, просторий.
Ходили чумаки по роздольних землях України з прегордим почуттям заслуженої до себе поваги (О. Ільченко);
Завершенням їхньої екскурсії була Нова Каховка, славетне молоде місто з могутньою греблею гідростанції, з роздольним гоголівським Дніпром (О. Гончар);
А цій землі нічого не забракло – ні рік, ні моря, ні озер, ні трав. Найперший скіф, молодший син Геракла, собі роздольне царство вибирав (Л. Костенко).
2. Який звучить широко, розноситься на велику відстань.
Люблю тебе, як вірний син: твою ясну, багату мову, роздольний плин твоїх билин (М. Упеник);
* Образно. Прийшла в рух строкова Таврія, піднята на ноги роздольним металевим хором (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)