роздольний
РОЗДО́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який розкинувся, розмістився на великій площі; широкий, просторий.
Ходили чумаки по роздольних землях України з прегордим почуттям заслуженої до себе поваги (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 26);
Завершенням їхньої екскурсії була Нова Каховка, славетне молоде місто з могутньою греблею гідростанції, з роздольним гоголівським Дніпром (Гончар, Тронка, 1963, 171).
2. Який звучить широко, розноситься на велику відстань.
Люблю тебе [Росія], як вірний син: твою ясну, багату мову, роздольний плин твоїх билин (Уп., Вітчизна миру, 1951, 59);
*Образно. Прийшла в рух строкова Таврія, піднята на ноги роздольним металевим хором (Гончар, Таврія, 1952, 423).
Словник української мови (СУМ-11)