роздрочувати

РОЗДРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗДРОЧИ́ТИ, рочу́, ро́чиш, док., кого, розм.

Те саме, що роздрато́вувати 1.

– Якби ви мені сказали, я б дала [порошки]... – промовила Софія собі на лихо, бо тим роздрочила баронесу вкрай (Леся Українка);

// Дратуючи, роздражнювати кого-небудь (звичайно тварин).

Дуже розходився [бугай]... Певно, хтось його роздрочив (В. Кучер);

Все село обходив [Іван Тимофійович], усіх куркульських собак роздрочив, а худоби ніде не дістав (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. роздрочувати — роздро́чувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. роздрочувати — див. дражнити  Словник синонімів Вусика
3. роздрочувати — -ую, -уєш, недок., роздрочити, -рочу, -рочиш, док., перех., розм. Те саме, що роздратовувати 1). || Дратуючи, роздражнювати кого-небудь (зазвичай тварин).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. роздрочувати — ДРАТУВА́ТИ кого (навмисне злити, виводити з терпіння, спричиняти гнів), РОЗДРАТО́ВУВАТИ, РОЗДРА́ЖНЮВАТИ, ДРАЖНИ́ТИ розм., ДРАТУВА́ТИСЯ з ким і без додатка, розм., ДРАЖНИ́ТИСЯ з ким і без додатка, розм., ДРАЗНИ́ТИ розм., РОЗДРА́ЗНЮВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. роздрочувати — РОЗДРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗДРОЧИ́ТИ, рочу́, ро́чиш, док., перех., розм. Те саме, що роздрато́вувати 1. — Якби ви мені сказали, я б дала [порошки]… — промовила Софія собі на лихо, бо тим роздрочила баронесу вкрай (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах