роздумливий
РОЗДУ́МЛИВИЙ, а, е.
Схильний до роздумів (у 2, 3 знач.).
Роздумливому Іванові Домініковичу добре в його [Василя Івановича] товаристві (Т. Масенко);
// Якому властиві задумливість, роздум (у 1–3 знач.).
Часто звертається [І. Муратов] до форми монологу – то гнівного, то роздумливого, то одчайдушно щирого, то пристрасного, захопленого... (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)