роздумливий
РОЗДУ́МЛИВИЙ, а, е. Схильний до роздумів (у 2,3 знач.).
Роздумливому Іванові Домініковичу добре в його [Василя Івановича] товаристві (Мас., Життя.., 1960, 30);
// Якому властиві задушевність, роздум (у 1 — 3 знач.).
Часто звертається [І. Муратов] до форми монологу — то гнівного, то роздумливого, то одчайдушно щирого, то пристрасного, захопленого… (Рад. літ-во, 8, 1968, 7).
Словник української мови (СУМ-11)