роздумуватися
РОЗДУ́МУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗДУ́МАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм.
1. Те саме, що розду́мувати 1.
Знаходилися й товариші на втечу, і Марусяк на початках був зрадів, але потім почав роздумуватися – і взяли його сумніви (Г. Хоткевич);
Роздумався я отакечки, розгадався, та, трохи позітхавши, почав всміхатись (Марко Вовчок);
// про кого – що; також із спол. що, як і т. ін. Розмірковувати з приводу кого-, чого-небудь.
Частенько-часто, сидячи поруч із дівчиною, роздумувався він про свою жінку (Марко Вовчок);
За роботою та за турботою і часу не було роздуматися, як же воно зі мною далі буде (І. Муратов);
// безос., рідко.
Я любила самоту, мамо. В ній працювалося і роздумувалося так свобідно й легко (О. Кобилянська).
2. тільки док., розм., рідко. Те саме, що розду́мувати 4.
Горпина кинулася була, щоб завернути чоловіка, але зразу й роздумалася (Л. Яновська).
Словник української мови (СУМ-20)