роздутий
РОЗДУ́ТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до розду́ти.
Закривавлений до погруддя старий широколобий вовцюган лежав у чагарнику, з-під його м'ясом роздутого живота стирчали кінчики прим'ятої трави (М. Стельмах);
Штат табірного начальства не був роздутий (Ю. Збанацький);
* Образно. Роздуті вітрами [жарини] з Дніпра, з України Ураз спалахнули, помножились яро, І ген спалахнули по краю пожаром (М. Нагнибіда).
2. у знач. прикм. Який палає внаслідок припливу повітря.
* Образно. Обличчя її біліше від сорочки, тілько [тільки] очі, мов дві роздуті углини, горять-палають (Панас Мирний).
3. у знач. прикм. Який збільшився в об'ємі, роздувся.
Вітя .. ганяє по двору. Вигляд у нього рішучий, ніздрі роздуті (С. Васильченко);
То був не міст [через прірву], а повалена бурею грубезна ялиця, .. сукувата і незграбно роздута посередині, з лапатими гілками (І. Муратов);
Максим .. навпомацки дістає з крихітного саморобного мисника черствий кукурудзяний малай, вламує шматок і кидає у роздуту од всякого школярського добра кишеню (М. Стельмах).
4. у знач. прикм., перен., розм. Навмисне перебільшений.
Цей молодик має славу талановитого науковця. Але слава та – скоростигла й роздута (Ю. Шовкопляс);
Важко їй [Марії] серед тисяч полотен, тисяч імен, бо почасти гучні імена роздутих авторитетів заступають собою картинки, а тому дуже важко сприйняти їх об'єктивно (М. Слабошпицький);
// Навмисне завищений, збільшений.
Наживались, продаючи по роздутих цінах хліб, м'ясо та інші продукти харчування (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)