роздутий
РОЗДУ́ТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до розду́ти.
Закривавлений до погруддя старий широколобий вовцюган лежав у чагарнику, з-під його м’ясом роздутого живота стирчали кінчики прим’ятої трави (Стельмах, І, 1962, 208);
Штат табірного начальства не був роздутий (Збан., Єдина, 1959, 294);
*Образно. Роздуті вітрами [жарини] з Дніпра, з України Ураз спалахнули, помножились яро, І ген спалахнули по краю пожаром (Нагн., Пісня.., 1949, 74).
2. у знач. прикм. Який палає внаслідок припливу повітря.
*Образно. Обличчя її біліше від сорочки, тілько очі, мов дві роздуті углини, горять-палають (Мирний, III, 1954, 252).
3. у знач. прикм. Який збільшився в об’ємі, роздувся.
Вітя.. ганяє по двору. Вигляд у нього рішучий, ніздрі роздуті (Вас., II, 1959, 198);
То був не міст [через прірву], а повалена бурею грубезна ялиця,.. сукувата і незграбно роздута посередині, з лапатими гілками (Мур., Бук. повість, 1959, 26);
Максим.. навпомацки дістає з крихітного саморобного мисника черствий кукурудзяний малай, вламує шматок і кидає у роздуту од всякого школярського добра кишеню (Стельмах, І, 1962, 214).
4. у знач. прикм., перен., розм. Навмисне перебільшений.
Цей молодик має славу талановитого науковця. Але слава та — скоростигла й роздута (Шовк., Інженери, 1956, 157);
// Навмисне завищений, збільшений.
Поміщики і куркулі наживались, продаючи по роздутих цінах хліб, м’ясо та інші продукти харчування (Іст. УРСР, І, 1953, 765).
Словник української мови (СУМ-11)