розжалуваний

РОЗЖА́ЛУВАНИЙ, а, е, заст.

Дієпр. пас. до розжа́лувати.

В полку, в якому після помилування служили розжалувані в рядові Дьяконов та Лобатий, звістку про парад було зустрінуто як насмішку (О. Гончар);

Фрузя, розжалувана, того-таки вечора, вийшовши від Кирницького, покинула Борислав і пішла додому (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. розжалуваний — розжа́луваний дієприкметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. розжалуваний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розжалувати. || розжалувано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розжалуваний — РОЗЖА́ЛУВАНИЙ, а, е, заст. Дієпр. пас. мин. ч. до розжа́лувати. В полку, в якому після помилування служили розжалувані в рядові Дьяконов та Лобатий, звістку про парад було зустрінуто як насмішку (Гончар, II, 1959, 351); Фрузя, розжалувана...  Словник української мови в 11 томах