розживатися
РОЗЖИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗЖИ́ТИСЯ, живу́ся, живе́шся, док.
1. Обзаводитися господарством, наживати достатки; багатіти.
– Помаленьку, Бог поможе, розживатимемось (Г. Квітка-Основ'яненко);
Ми розжились, Дві світлиці мали (С. Руданський);
Ще за столипінщини поселився там перший хуторянин Силентій Кобза. Розжився, розбагатів (Григорій Тютюнник);
Дядько божиться, що зараз у нього немає гречки, але він розживеться... (М. Чабанівський);
// на чому, з чого. Багатіти за рахунок чого-небудь.
Їй Коцюбенко .. постеріг тайну, як можна розжитись на писарській службі (І. Нечуй-Левицький);
Хазяїн із тих розбитних гуляй-пільських хурщиків, що розжилися .. на торгівлі хлібом (О. Гончар).
2. чим, на що і без дод. Роздобувати, придбавати шляхом купівлі, позички і т. ін.
Де гвинтом іржавим розживався [Матвій], .. де старе магнето здобував (Л. Первомайський);
Я згодом змирився, що розживуся на галіфе, коли матиму в руках своє ремесло і копійку (М. Стельмах);
– У них шкуратка на латку не розживешся (Григорій Тютюнник);
Марина Хомівна розжилася на бинти й вату, випросила у охоронців (А. Хижняк).
3. Жити де-небудь довго, довше, ніж годиться.
Розжилися [цигани] тут, мов дома. Недалеко них горів огонь (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)