роззиратися
РОЗЗИРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., рідко РОЗЗИРНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., розм.
Те саме, що розгляда́тися 1.
Нараз Микола підніс голову догори й зачав уважно роззиратися по стелі (Л. Мартович);
Коли до партизанського окопчика залишилось сто метрів, він зупинився, сторожко роззираючись, підбіг до чорного дуба (Григорій Тютюнник);
Опинившись на роздоріжжі, дівча розгублено роззиралося навкруги (С. Добровольський);
Жандарм іще раз роззирнувся по яскині (І. Франко);
Небавом вийшов [Тарас] на Божий світ, – на дивний світ для художника! – і роззирнувся (Василь Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)