роззуватися

РОЗЗУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗЗУ́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док.

Скидати взуття з своїх ніг.

Де ти, хмелю, зимував, що не розвивався, Де ти, сину, ночував, що не роззувався? (з народної пісні);

Ліг він на піл, не роззуваючись, тільки свиту скинув (Б. Грінченко);

Від прудкої ходи Остапові зробилося душно. Він сів на межі й роззувся (М. Коцюбинський);

Роззулись греки. Вже і роздяглися. Ідуть, ногами мацаючи дно. Античні греки (Л. Костенко).

Значення в інших словниках

1. роззуватися — роззува́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. роззуватися — [роз:уватиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а  Орфоепічний словник української мови
3. роззуватися — -аюся, -аєшся, недок., роззутися, -уюся, -уєшся, док. 1》 Скидати взуття зі своїх ніг. 2》 док., розм. Повністю використати ресурс шин автомобіля.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. роззуватися — РОЗЗУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗЗУ́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док. Скидати взуття з своїх ніг. Ліг він на піл, не роззуваючись, тільки свиту скинув (Гр., І, 1963, 257); Від прудкої ходи Остапові зробилося душно. Він сів на межі й роззувся (Коцюб., І, 1955, 340).  Словник української мови в 11 томах