роззявлений

РОЗЗЯ́ВЛЕНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. до роззя́вити.

Микита Уласович як позіхав та побачив сеє диво [відьму], та так йому рот роззявлений і зоставсь (Г. Квітка-Основ'яненко);

Пам'ятники імператорів та їх коней з бронзи, і їх орлів і левів з люто роззявленими пащами впадуть потрощені під ноги (О. Довженко).

2. у знач. прикм. Відкритий, розтулений, перев. широко (про рот, пащу і т. ін.).

З-за причілкового угла [рогу] Ганна побачила .. барбосову морду з роззявленим ротом, з вишкіреними зубами (І. Нечуй-Левицький);

Було з чого дивуватися. Інший, може б, так і стояв з роззявленим ротом. А я мусив опанувати себе (І. Микитенко);

* Образно. Роззявлені роти чемоданів наганяли сум (Ірина Вільде);

// Відкритий, відчинений (звичайно широко – про ворота, двері і т. ін.).

В роззявлені завжди ворота видно було, як колись чистий двір заріс бур'яном, як самий палац опустився (Панас Мирний);

В роззявлені двері блищали маховики, зуби й колеса жаток... (А. Головко).

Значення в інших словниках

1. роззявлений — роззя́влений дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. роззявлений — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до роззявити. 2》 у знач. прикм. Відкритий, розтулений, перев. широко (про рот, пащу і т. ін.). || Відкритий, відчинений (зазвичай широко – про ворота, двері і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. роззявлений — РОЗЗЯ́ВЛЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до роззя́вити. Микита Уласович як позіхав та побачив сеє диво [відьму], та так йому рот роззявлений і зоставсь (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах