роззявлений

роззя́влений

-а, -е, розм.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до роззявити.

2》 у знач. прикм. Відкритий, розтулений, перев. широко (про рот, пащу і т. ін.).

|| Відкритий, відчинений (зазвичай широко – про ворота, двері і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. роззявлений — роззя́влений дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. роззявлений — РОЗЗЯ́ВЛЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. до роззя́вити. Микита Уласович як позіхав та побачив сеє диво [відьму], та так йому рот роззявлений і зоставсь (Г.  Словник української мови у 20 томах
3. роззявлений — РОЗЗЯ́ВЛЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до роззя́вити. Микита Уласович як позіхав та побачив сеє диво [відьму], та так йому рот роззявлений і зоставсь (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах