розкачувати
РОЗКА́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., РОЗКАЧА́ТИ і розм. РОЗКАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.
1. Розпліскуючи, розплющуючи, робити що-небудь плоским, тонким.
Білі й чорні руки бігали по тісті, виробляли шишки, викачували, розкачували довгі качалочки, розпліскували, вирізували зубчиками (І. Нечуй-Левицький);
З десятеро тюремних службовців розкачували фарбу на плитках, мастили людям пальці й прикладали до заготовлених якихось папірців (І. Багряний);
Борошно просіюють, додають воду, яйця, сіль, замішують прісне тісто, розкачують його до товщини 1 см (з наук.-попул. літ.).
2. Розгортати, розпластувати що-небудь згорнуте, скатане.
– А чого ти шинелю не розкатаєш? Бач, промерз, аж зуби клацають. Розкатай, надінь (О. Гончар).
3. тільки док., розм., рідко. Зробити швидко і легко яку-небудь справу, виконати якесь завдання.
РОЗКА́ЧУВАТИ², ую, уєш, недок., РОЗКАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.
Штовхаючи кого-, що-небудь уперед-назад або вгору-вниз, надавати йому коливального руху; розхитувати.
Двоє з лютими обличчями розкачували Шуру, тримаючи за плечі (О. Іваненко);
Розкачати човен;
// тільки док., кого, розм. Розштовхуючи, вивести кого-небудь із дрімотного або задумливого стану.
Сього сердешного тімаху Будити стали, щоб устав. Всі голосно над ним кричали, Ногами всилу розкачали, Очима він на них лупнув (І. Котляревський).
Словник української мови (СУМ-20)