розкачувати

РОЗКА́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., РОЗКАЧА́ТИ і розм. РОЗКАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.

1. Розпліскуючи, розплющуючи, робити що-небудь плоским, тонким.

Білі й чорні руки бігали по тісті, виробляли шишки, викачували, розкачували довгі качалочки, розпліскували, вирізували зубчиками (І. Нечуй-Левицький);

З десятеро тюремних службовців розкачували фарбу на плитках, мастили людям пальці й прикладали до заготовлених якихось папірців (І. Багряний);

Борошно просіюють, додають воду, яйця, сіль, замішують прісне тісто, розкачують його до товщини 1 см (з наук.-попул. літ.).

2. Розгортати, розпластувати що-небудь згорнуте, скатане.

– А чого ти шинелю не розкатаєш? Бач, промерз, аж зуби клацають. Розкатай, надінь (О. Гончар).

3. тільки док., розм., рідко. Зробити швидко і легко яку-небудь справу, виконати якесь завдання.

РОЗКА́ЧУВАТИ², ую, уєш, недок., РОЗКАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.

Штовхаючи кого-, що-небудь уперед-назад або вгору-вниз, надавати йому коливального руху; розхитувати.

Двоє з лютими обличчями розкачували Шуру, тримаючи за плечі (О. Іваненко);

Розкачати човен;

// тільки док., кого, розм. Розштовхуючи, вивести кого-небудь із дрімотного або задумливого стану.

Сього сердешного тімаху Будити стали, щоб устав. Всі голосно над ним кричали, Ногами всилу розкачали, Очима він на них лупнув (І. Котляревський).