1. Словник української мови в 11 томах

розкачувати

РОЗКА́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., РОЗКАЧА́ТИ, а́ю, а́єш і розм. РОЗКАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Розпліскуючи, розплющуючи, робити що-небудь плоским, тонким.

Білі й чорні руки бігали по тісті, виробляли шишки, викачували, розкачували довгі качалочки, розпліскували, вирізували зубчиками (Н.-Лев., III, 1956, 73);

Борошно просіюють, додають воду, яйця, сіль, замішують прісне тісто, розкачують його до товщини 1 см (Укр. страви, 1957, 107).

2. Розгортати, розпластувати що-небудь згорнуте, скатане.

— А чого ти шинелю не розкатаєш? Бач, промерз, аж зуби клацають. Розкатай, надінь (Гончар, Людина.., 1960, 101).

3. тільки док., розм. Зробити швидко і легко яку-небудь справу, виконати якесь завдання.

— Ти задачі зробив? — Не зробив. — ..Ну я їх тобі зараз розкатаю! (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1959, 337).

РОЗКА́ЧУВАТИ², ую, уєш, недок., РОЗКАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Штовхаючи кого-, що-небудь уперед-назад або вгору-вниз, надавати йому коливального руху; розхитувати.

Двоє з лютими обличчями розкачували Шуру, тримаючи за плечі (Ів., Таємниця, 1959, 101);

Розкачати човен;

// тільки док., розм. Розштовхуючи, вивести кого-небудь із дрімотного або задумливого стану.

Сього сердешного тімаху Будити стали, щоб устав. Всі голосно над ним кричали, Ногами всилу розкачали, Очима він на них лупнув (Котл., І, 1952, 94).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкачувати — розка́чувати 1 дієслово недоконаного виду розплющувати; розгортати розм. розка́чувати 2 дієслово недоконаного виду розхитувати Орфографічний словник української мови
  2. розкачувати — I -ую, -уєш, недок., розкачати, -аю, -аєш і розм. розкатати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Розпліскуючи, розплющуючи, робити що-небудь плоским, тонким. 2》 Розгортати, розпластувати що-небудь згорнуте, скатане. 3》 тільки док., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розкачувати — РОЗКА́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., РОЗКАЧА́ТИ і розм. РОЗКАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Розпліскуючи, розплющуючи, робити що-небудь плоским, тонким. Словник української мови у 20 томах
  4. розкачувати — РОЗГОРТА́ТИ (РОЗГО́РТУВАТИ) (розправляти щось згорнуте, складене, скручене), РОЗВЕРТА́ТИ (РОЗВІ́РЧУВАТИ), РОЗПУСКА́ТИ, РОЗВИВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. розкачувати — Розка́чувати, -ка́чую, -чуєш, -чують Правописний словник Голоскевича (1929 р.)