розкаяний

РОЗКА́ЯНИЙ, а, е.

Який розкаявся у чому-небудь.

Тихий слідчий навів приклад навіть з Біблії, коли Христос простив розкаяного розбійника... (І. Багряний);

На могильній плиті Петра Калнишевського написано, що він теж розкаявся перед смертюю А за що? Ні за що. Просто розкаяному легше (Р. Іваничук).

Значення в інших словниках

1. розкаяний — розка́яний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. розкаяний — -а, -е. Який розкаявся у чому-небудь. Розкаяний грішник — а) людина, яка розкаялась у порушеннях Божих заповідей; б) людина, яка публічно визнала помилковість своїх вчинків, що суперечать узвичаєній у суспільстві моралі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкаяний — РОЗКА́ЯНИЙ, а, е. Який розкаявся у чому-небудь. ◊ Розка́яний грі́шник: а) (рел.) людина, яка розкаялась у порушеннях релігійних догм; б) людина, яка публічно визнала помилковість своїх вчинків, що йдуть урозріз із пануючою в суспільстві мораллю.  Словник української мови в 11 томах