розквашений

РОЗКВА́ШЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до розква́сити.

Розквашена дощами земля;

// у знач. прикм.

Десь узявся осміх на його [о. Єремії] розквашених устах. Карі очки аж бігали, аж блищали (І. Нечуй-Левицький);

Хлопчаки гралися у війну, рубалися .. шаблями .. Прилітали гінці з розквашеними губами і носами, у подертих сорочках, у штанях без помочів і ґудзиків (Григорій Тютюнник).

2. у знач. прикм. Який розквасився, став багнистим, грузьким (про землю, дорогу, шлях і т. ін.).

Вони [струмки] дзвенять за темним бором, За горизонтом неозорим, В старих, розквашених полях Собі торують дальній шлях (Я. Шпорта);

Одна-однісінька пробивається вона по руїнах, по розквашеному снігу... (І. Багряний);

Хлопці й дівчата несамовито працювали, вгрузаючи по коліна у розквашене болотяне місиво (А. Хижняк).

Значення в інших словниках

1. розквашений — розква́шений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розквашений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розквасити. || розквашено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який розквасився, став багнистим, грузьким (про землю, дорогу, шлях і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розквашений — РОЗКВА́ШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розква́сити; // У знач. прикм. Хлопчаки гралися у війну, рубалися.. шаблями.. Прилітали гінці з розквашеними губами і носами, у подертих сорочках, у штанях без помочів і гудзиків (Тют., Вир, 1964, 471).  Словник української мови в 11 томах