розквашений

розква́шений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розквасити.

|| розквашено, безос. присудк. сл.

2》 у знач. прикм. Який розквасився, став багнистим, грузьким (про землю, дорогу, шлях і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. розквашений — розква́шений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розквашений — РОЗКВА́ШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розква́сити. Розквашена дощами земля; // у знач. прикм. Десь узявся осміх на його [о. Єремії] розквашених устах. Карі очки аж бігали, аж блищали (І. Нечуй-Левицький); Хлопчаки гралися у війну, рубалися .. шаблями ..  Словник української мови у 20 томах
3. розквашений — РОЗКВА́ШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розква́сити; // У знач. прикм. Хлопчаки гралися у війну, рубалися.. шаблями.. Прилітали гінці з розквашеними губами і носами, у подертих сорочках, у штанях без помочів і гудзиків (Тют., Вир, 1964, 471).  Словник української мови в 11 томах