розквіт

РО́ЗКВІТ, у, ч.

1. Розпускання бутонів, поява квітів; цвітіння.

Весна!.. Автомати не в силі спинить Ні теплого вітру, ні розквіту бруньок (І. Нехода);

Легенький свіжий подих пробудженої природи, в якому вже відчувалися пахощі раннього розквіту, .. торкався і його розпаленої душі (В. Речмедін);

Все співало про весну, про те, як радісно прокидається від зимового сну вся природа, про кохання і про розквіт землі (З. Тулуб);

* Образно. Стояв вересень, час пишного розквіту зірок (Ю. Бедзик);

// Найкраща пора літа.

На карпатських полонинах .. з іменем святого Петра в'яжеться найвищий розквіт літнього періоду (з публіц. літ.);

Свято івана Купала як відзначення розквіту природи збереглося у пам'яті населення Бойківщини і до наших днів (з публіц. літ.).

2. перен. Найкраща пора в розвитку фізичних і духовних сил людини, її молодості, краси, таланту і т. ін.

У роки розквіту (1890–1900) С. Васильківський показує себе як талановитий колорист (з наук. літ.);

Розквіт вченого припадає на вік від 25 до 40 років (з наук.-попул. літ.);

Всі організми переживають розквіт, старіння і смерть (з наук.-попул. літ.);

Марія Стеф'юк – у розквіті свого таланту, перед нею – нові мистецькі вершини (з газ.).

3. перен. Найвищий ступінь піднесення, процвітання чого-небудь; протилежне занепад (у 1 знач.).

Я українець, люблю Україну, щиро їй бажаю розквіту, вважаю, що український народ має жити в мирі та дружбі з усіма народами (з газ.).

(1) У ро́зквіті (рідше у ро́зцвіті) ро́кі́в (літ, сил і т. ін.):

а) який перебуває у найкращому віці, у пору свого найвищого фізичного і духовного розвитку (про людину).

Чи сльози, чи квітки від нас належать вам, підкошені в розцвіті сил герої? (Леся Українка);

Іван Валер'янович – елегантний мужчина в розквіті років (Ю. Яновський);

б) у пору, час найвищого фізичного і духовного розвитку; у найкращі молоді роки.

– Годі, матусю! – О жах! Умерти в цих джунглях у цвіті літ? О-о! – мліла вона від страху (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. розквіт — ро́зквіт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. розквіт — Цвітіння, р. розцвіт; (наук) П. піднесення, процвітання, буйний розвій.  Словник синонімів Караванського
3. розквіт — [розкв'іт і роскв'іт] -ту, м. (ў) -т'і, мн. -тие, -т'іў  Орфоепічний словник української мови
4. розквіт — -у, ч. 1》 Розпускання бутонів, поява квітів; цвітіння. 2》 перен. Найкраща пора в розвитку фізичних, інтелектуальних і духовних сил людини. 3》 перен. Найвищий ступінь піднесення, процвітання чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. розквіт — У класичному циклі кон'юнктури фаза, коли господарська активність, вимірювана величиною національного доходу, долає найвищий рівень, осягнутий у попередньому циклі.  Універсальний словник-енциклопедія
6. розквіт — Ро́зквіт, -ту, в -ті  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. розквіт — РО́ЗКВІТ, у, ч. 1. Розпускання бутонів, поява квітів; цвітіння. Весна!.. Автомати не в силі спинить Ні теплого вітру, ні розквіту бруньок (Нех.  Словник української мови в 11 томах