розкидистий
РОЗКИ́ДИСТИЙ, а, е.
1. Який має широко розгалужене гілля, пагони.
При сильному калійному голодуванні молоде листя набирає бронзового відтінку. Кущі такої картоплі розкидисті, а бадилля передчасно засихає (з наук.-попул. літ.);
// Який широко розходиться у різні боки, розгалужується.
Розкидисте гілля.
2. Широкий, просторий.
Тихесенько ступаючи, немов блискучий паркет був під ними безоднею, підходили й сідали в розкидисті зручні фотелі (С. Скляренко);
* Образно. Хто тебе, земле, доглянув, квітчав .. розкидисті груди? – Той, хто ночами бувало не спав, – Люди! (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)