розкидистий
РОЗКИ́ДИСТИЙ, а, е.
1. Який має широко розгалужене гілля, пагони.
При сильному калійному голодуванні молоде листя набирає бронзового відтінку. Кущі такої картоплі розкидисті, а бадилля передчасно засихає (Хлібороб Укр., 4, 1968, 14);
// Який широко розходиться у різні боки, розгалужується.
Розкидисте гілля.
2. Широкий, просторий.
Тихесенько ступаючи, немов блискучий паркет був під ними безоднею, підходили й сідали в розкидисті зручні фотелі (Скл., Шлях.., 1937, 76);
*Образно. Хто тебе, земле, доглянув, квітчав.. розкидисті груди? — Той, хто ночами бувало не спав,— Люди! (Рад. Укр., 6.I 1961, 3).
Словник української мови (СУМ-11)