розклинювання
РОЗКЛИ́НЮВАННЯ, я, с.
Дія за знач. розкли́нювати.
У деяких похованнях знайдено залишки знарядь, котрі дають уявлення про те, як саме бронзові та кам'яні сокири скріплювалися з дерев'яними руків'ями за допомогою шкіряних ремінів та розклинювання деревини (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)