розколина

РОЗКО́ЛИНА, и, ж.

1. Вузька ущелина в горах; міжгір'я.

На острові річка розлилася самовілками та поточками поміж купами каміння, між тісними розколинами скель (І. Нечуй-Левицький);

– Батьку-у! Сюди-и! – гукнув із темряви Олекса, а сам розсуває ялинове гілля, і вже нам видно шматочок неба, а в небі – зірки... Лісу вже не було, тільки розколина гола (І. Муратов).

2. Велика, глибока щілина, тріщина в чому-небудь.

Соломія вискочила надвір. Ні, та сама хата, он і розколина на стіні, і ті ж верби, і коза (М. Коцюбинський);

Хлопці загородили вхід, і тільки скупий блакитний промінь пробивався з розколини вгорі печери (І. Багмут);

Глибокі розколини кори вкриває сірий оленячий мох (А. Шиян);

* Образно. Між ними двома запала глибока розколина непримиренного роздору (Ю. Смолич).

Значення в інших словниках

1. розколина — розко́лина іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. розколина — див. отвір  Словник синонімів Вусика
3. розколина — -и, ж. 1》 Вузька ущелина в горах; міжгір'я. 2》 Велика, глибока щілина, тріщина в чому-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розколина — ПРОБО́ЇНА (пробитий, проламаний, прорваний у чомусь отвір, прохід), ПРОБІ́Й, ПРОЛО́М, ПРОЛА́М, ПРОВА́Л, ПРОВА́ЛЛЯ рідше, ВИ́РВА, РОЗКО́ЛИНА, ПРОЛО́МИНА розм.  Словник синонімів української мови
5. розколина — Розко́лина, -ни; -лини, -лин  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. розколина — РОЗКО́ЛИНА, и, ж. 1. Вузька ущелина в горах; міжгір’я. На острові річка розлилася самовілками та поточками поміж купами каміння, між тісними розколинами скель (Н.-Лев., І, 1956, 162); — Батьку-у! Сюди-и!...  Словник української мови в 11 томах