розколиханий

РОЗКОЛИ́ХАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розколиха́ти.

[Леся (сама):] Не можна гудити чоловіка, не знаючи, які в його [в нього] думки... Невже ж тільки тим і розколихана його душа, щоб шукати якихось... марципанів (І. Кочерга);

Дуб'яга гнав коня крізь ніч, розколихану дзвонами (І. Цюпа);

Крилами співучими тремтить Вітрами розколихана блакить (М. Рильський);

// у знач. прикм.

Неділя взяла нас за руки, як, бувало, матері водили нас малими до сповіді й у поля, де храми височіли понад розколиханими ланами (Р. Федорів).

Значення в інших словниках

1. розколиханий — розколи́ханий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розколиханий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розколихати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розколиханий — РОЗКОЛИ́ХАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розколиха́ти. [Леся (сама):] Не можна гудити чоловіка, не знаючи, які в його думки… Невже ж тільки тим і розколихана його душа, щоб шукати якихось… марципанів (Коч.  Словник української мови в 11 томах