розкомплектований
РОЗКОМПЛЕКТО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до розкомплектува́ти.
Стоять купкою на узбіччі льотного поля [літальні апарати], розкомплектовані ще по дорозі, жалюгідні, непотрібні (з газ.);
// у знач. прикм.
Блокшив – корпус розкомплектованого старого судна – використовують у порту біля постійного причалу під житло, під склад тощо (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)