розконвойований
РОЗКОНВОЙО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до розконвоюва́ти.
Сьогодні здибав у горах Павла. Він – розконвойований, підривник. Забачивши мене, пішов назустріч (Ю. Мушкетик);
“Зеки” цього табору були розконвойовані. Самі йшли на роботу, самі поверталися (А. Дімаров);
// у знач. прикм.
Розконвойований загін.
Словник української мови (СУМ-20)