розконвойований
РОЗКОНВОЙО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розконвоюва́ти.
Сьогодні здибав у горах Павла. Він — розконвойований, підривник. Забачивши мене, пішов назустріч (Мушк., Серце.., 1962, 241).
Словник української мови (СУМ-11)РОЗКОНВОЙО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розконвоюва́ти.
Сьогодні здибав у горах Павла. Він — розконвойований, підривник. Забачивши мене, пішов назустріч (Мушк., Серце.., 1962, 241).
Словник української мови (СУМ-11)