розкотистий

РОЗКО́ТИСТИЙ, а, е.

1. Гучний і переривчастий, з розкотами (у 2 знач.).

Налетів вітер, закрутило, завихоріло в горах. Гримнуло розкотистим громом (І. Цюпа);

Розлігся тяжкий розкотистий вибух (С. Голованівський);

Чути ще в сінях його розкотистий бас (О. Довженко);

Від Михасевого жарту хлопці та дівчата вибухнули розкотистим ха-ха-ха... (С. Чорнобривець).

2. З розлогою, широкою, рівною поверхнею.

Розкотисті площі.

3. заст. Легкий на ходу (про бричку, віз і т. ін.).

Цей віз розкотистий (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. розкотистий — розко́тистий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. розкотистий — (віз) швидкохідний; (рельєф) спадистий, похилий, положистий; (грім) гучний, лункий, з розкотами; (спів) розгонистий, розлогий.  Словник синонімів Караванського
3. розкотистий — -а, -е. 1》 Гучний і переривчастий, з розкотами (у 2 знач.). 2》 З розлогою, широкою, рівною поверхнею. 3》 заст. Легкий на ходу (про бричку, віз і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розкотистий — Розгонистий, розлогий, розложистий  Словник чужослів Павло Штепа
5. розкотистий — ГОЛОСНИ́Й (про голос, звук — який добре чути), ГУЧНИ́Й, ГРОМОВИ́Й підсил., ГРОМОПОДІ́БНИЙ підсил., ДЗВІНКИ́Й, ЗВУ́ЧНИЙ, ГРИМКИ́Й, ЗИ́ЧНИЙ, ХЛЬОСТКИ́Й розм.  Словник синонімів української мови
6. розкотистий — Розко́тистий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. розкотистий — РОЗКО́ТИСТИЙ, а, е. 1. Гучний і переривчастий, з розкотами (у 2 знач.). Налетів вітер, закрутило, завихоріло в горах. Гримнуло розкотистим громом (Цюпа, Краяни, 1971, 161); Розлігся тяжкий розкотистий вибух (Голов., Тополя..  Словник української мови в 11 томах