розкотисто

РОЗКО́ТИСТО.

Присл. до розко́тистий 1.

Біля залізниці гримнуло розкотисто, по-весняному, так, що задвигтіла земля (П. Автомонов);

Засміялася Орися розкотисто, гінко, по-дівочому (Григорій Тютюнник);

За лісом хтось розкотисто заспівав, ідучи луками (О. Гончар);

Розкотисто заіржав [кінь], звівши голову (Іван Ле).

Значення в інших словниках

1. розкотисто — розко́тисто прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. розкотисто — Присл. до розкотистий 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкотисто — РОЗКО́ТИСТО. Присл. до розко́тистий 1. Біля залізниці гримнуло розкотисто, по-весняному, так, що задвигтіла земля (Автом., Так народж. зорі, 1960, 279); Засміялася Орися розкотисто, гінко, по-дівочому (Тют.  Словник української мови в 11 томах