розкотисто

РОЗКО́ТИСТО. Присл. до розко́тистий 1.

Біля залізниці гримнуло розкотисто, по-весняному, так, що задвигтіла земля (Автом., Так народж. зорі, 1960, 279);

Засміялася Орися розкотисто, гінко, по-дівочому (Тют., Вир, 1964, 509);

За лісом хтось розкотисто заспівав, ідучи луками (Гончар, II, 1959, 222);

Розкотисто заіржав [кінь], звівши голову (Ле, Наливайко, 1957, 111).

Значення в інших словниках

1. розкотисто — розко́тисто прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. розкотисто — Присл. до розкотистий 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкотисто — РОЗКО́ТИСТО. Присл. до розко́тистий 1. Біля залізниці гримнуло розкотисто, по-весняному, так, що задвигтіла земля (П. Автомонов); Засміялася Орися розкотисто, гінко, по-дівочому (Григорій Тютюнник); За лісом хтось розкотисто заспівав, ідучи луками (О.  Словник української мови у 20 томах