розкричатися
РОЗКРИЧА́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, док.
1. Почати дуже кричати; зчинити крик.
А тут, дивись, дитина розкричиться, візьмеш його погодувати... (Панас Мирний);
У селі розкричалися півні, Сонце стало якраз на обід! (М. Шпак);
* Образно. Нараз – з усіх боків містечка, як би на даний знак, затріскали рушниці. Заклекотіли, розкричалися кулемети (Мирослав Ірчан);
Розкричався мов на батька (Номис).
2. Почати лаятися, сваритися, говорити з надмірною гарячковістю.
Денис розчервонівся, розкричався, совав кулаками .. та блищав злими очима (І. Нечуй-Левицький);
Всі вони були певні, що Каргат зараз вичитає їм довгу нотацію .. Або просто розкричиться (Ю. Шовкопляс);
Ясь розкричався, коли Тарас сказав йому, що запрягать не буде, а йтиме в Лавру (Василь Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)