розкричатися

РОЗКРИЧА́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, док.

1. Почати дуже кричати; підняти крик.

А тут, дивись, дитина розкричиться, візьмеш його погодувати… (Мирний, І, 1954, 92);

У селі розкричалися півні, Сонце стало якраз на обід! (Шпак, Вибр., 1952, 100);

*Образно. Нараз — з усіх боків містечка, як би на даний знак, затріскали рушниці. Заклекотіли, розкричалися кулемети (Ірчан, І, 1958, 296).

2. Почати лаятися, сваритися, говорити з надмірною гарячковістю.

Денис розчервонівся, розкричався, совав кулаками.. та блищав злими очима (Н.-Лев., VI, 1966, 352);

Всі вони були певні, що Каргат зараз вичитає їм довгу нотацію.. Або просто розкричиться (Шовк., Інженери, 1956, 44).

Значення в інших словниках

1. розкричатися — розкрича́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розкричатися — див. кричати  Словник синонімів Вусика
3. розкричатися — -чуся, -чишся, док. 1》 Почати дуже кричати; підняти крик. 2》 Почати лаятися, сваритися, говорити з надмірною гарячковістю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розкричатися — РОЗКРИЧА́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, док. 1. Почати дуже кричати; зчинити крик. А тут, дивись, дитина розкричиться, візьмеш його погодувати... (Панас Мирний); У селі розкричалися півні, Сонце стало якраз на обід! (М. Шпак); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
5. розкричатися — РОЗКРИЧА́ТИСЯ (почати дуже кричати), РОЗШУМІ́ТИСЯ, РОЗРЕПЕТУВА́ТИСЯ розм., РОЗГАЛАСУВА́ТИСЯ розм., РОЗГОРЛА́ТИСЯ розм., РОЗЛЕМЕНТУВА́ТИСЯ розм., РОЗҐВАЛТУВА́ТИСЯ розм., РОЗГУКА́ТИСЯ розм., РОЗПОРОЩА́ТИСЯ розм.; РОЗЗІПА́ТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
6. розкричатися — Розкрича́тися, -чу́ся, -чи́шся, -ча́ться  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)